Усе почалося буденно. 22 липня Верховна Рада, майже без публічного розголосу, ухвалила низку законів. Серед них — важливі, але вузькі документи: про зниклих безвісти, енергетичну інтеграцію, просторове планування. Нічого вибухового. До 23 липня.
Того дня до парламенту було подано законопроєкт, який одним абзацом міг перекреслити роки антикорупційної реформи. З-під руки президента до Ради зайшов текст, що обмежував незалежність НАБУ і САП. Без консультацій із самими органами. Без пояснень для суспільства. І це спрацювало як детонатор.
Протести, які давно не бачили
Того ж вечора — стихійні мітинги в Києві, Львові, Харкові, Дніпрі та інших містах. Люди вийшли з плакатами: «Руки геть від НАБУ», «Антикорупція — не ворог», «Реформи — не декорації». Вперше за кілька років в Україні одночасно протестували у понад 10 містах.
Обшуки в офісі НАБУ. Арешт активіста Віталія Шабуніна. Погрози редакціям. Це виглядало не як збій, а як повернення до методів «ручного тиску». У повітрі запахло 2010-ми.
Світ помітив
На другий день — заяви з Брюсселя, Лондона, Вашингтона. «Жодного компромісу в питанні незалежності антикорупційних органів», — сказала єврокомісарка Йоганна Копманс. Посольства G7 заявили про «тривогу» і «потребу в негайному поясненні».
Провідні світові ЗМІ вийшли з заголовками:
«Zelenskyy’s biggest crisis since 2022» — The Washington Post
«Ukraine’s anti-corruption rollback threatens EU ties» — Financial Times
«Revolt in Kyiv: citizens protest against power grab» — The Guardian
Зворотний хід
Під тиском вулиці та Заходу, 24 липня президент подав інший законопроєкт — вже узгоджений із НАБУ та САП, який повертає незалежність. У парламенті готують термінове засідання. Комітети — у цейтноті. Нардепи — в режимі «врятувати репутацію».
У цей самий час депутати реєструють десятки нових ініціатив — від розвитку сільських медичних послуг до «Здорового серця» і підтримки аптек у громадах. Начебто — про добробут. Але вже ніхто не читає. Бо вся увага — на головному фронті: чи залишиться Україна антикорупційною державою.
Підсумок
Україна знову довела, що суспільство тут — не масовка. І що «війна» — не лише на фронті. У тилу точиться боротьба за цінності, через які нас підтримують мільйони людей у світі. І коли влада робить хибний крок, у ці дні є кому сказати: стоп.
