Станом на вересень 2025 року процеси відновлення соціальної інфраструктури, житла та базових послуг в Україні не лише тривають — вони стали структуроутворюючим елементом локального розвитку.
Нам цікаво було оцінити інституційну спроможність громад в контексті управління публічними інвестиціями. Середній інтегральний показник склав 2,9 із 5 можливих, що інтерпретується як помірний рівень сформованості — базові елементи присутні, однак функціонують нерівномірно.
Щодо організаційної архітектури в громадах (мал. 2), пропорції свідчать про відсутність стандартизованої інституційної моделі, що ускладнює порівняння ефективності управління на міжгромадському рівні.
У багатьох випадках управлінські функції виконуються на основі ситуативних домовленостей або адміністративного навантаження «за сумісництвом», без належного регламентування процесів.Наявність навіть одного функціонального елементу — ради, комісії або структурного підрозділу — варто розглядати як потенційний інституційний ресурс, який може бути посилений через навчання, супровід і включення до горизонтальних мереж. У випадках, де відсутні будь-які елементи управління УПІ, існує ризик, що громада не зможе:
- адекватно взаємодіяти з цифровими інструментами (DREAM, BRP);
- готувати повноцінні техніко-економічні обґрунтування,
- або брати участь у конкурсах на отримання публічного чи донорського фінансування.
Детальніше про це у дослідженні (с. 17): https://home.ednannia.ua/analytics/data-catalog/492
Публікацію створено ГО «Проти Корупції» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Проти Корупції» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР 一 Єднання.