Останні роки в Україні активно впроваджуються цифрові інструменти для планування та реалізації відновлення — зокрема платформи DREAM, Prozorro, BRP та інші. Вони покликані забезпечити прозорість, підзвітність і системність у використанні публічних ресурсів. Проте результати досліджень і практичний досвід громад свідчать: попри наявність інструментів, очікуваного управлінського ефекту часто не досягають.
Проблема полягає не в самих платформах, а в підході до їх використання.
У багатьох громадах цифрові рішення сприймаються як формальна вимога — необхідність «внести дані», «заповнити форму», «відзвітувати про етап». У такій логіці платформи перетворюються на електронні архіви, а не на інструменти ухвалення рішень. Дані завантажуються, але не аналізуються; проєкти реєструються, але не порівнюються між собою; ризики фіксуються, але не враховуються у подальших кроках.
Водночас ідея цифровізації полягає зовсім в іншому. Її мета — створити єдину управлінську екосистему, де дані працюють на якість рішень. Це означає, що кожен проєкт має бути частиною загальної логіки розвитку громади, відповідати стратегічним цілям, реальним потребам мешканців і наявним ресурсам.
Ефективне використання цифрових платформ передбачає:
-
аналіз потреб громади на основі даних, а не інтуїтивних рішень;
-
пріоритезацію проєктів з урахуванням соціального, економічного та безпекового ефекту;
-
оцінку ризиків і спроможності реалізації ще до початку фінансування;
-
постійний моніторинг прогресу та коригування рішень у процесі виконання.
Без цього цифровізація не підсилює управління, а лише маскує його слабкі місця. Виникає ілюзія прозорості та системності, тоді як насправді рішення залишаються фрагментарними й реактивними.
Окремою проблемою є дефіцит управлінських компетенцій на місцях. Навіть найкращі цифрові інструменти не працюють без підготовлених команд, які вміють інтерпретувати дані, мислити стратегічно та приймати відповідальні рішення. Саме тому цифрова трансформація має супроводжуватися навчанням, методичною підтримкою та зміною управлінської культури.
Цифровізація — це не про кількість заповнених форм і не про виконання вимог «для галочки». Це про нову якість управління, в якій рішення ухвалюються на основі фактів, а не інтуїції; де пріоритети визначаються потребами громад, а не зручністю процедур; і де кожен інструмент працює на досягнення довгострокового розвитку.
Саме такий підхід дозволяє перетворити цифрові платформи з формального обов’язку на справжній інструмент відновлення, довіри та ефективного управління.
Публікацію створено ГО «Проти Корупції» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Проти Корупції» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.