Упродовж останнього півріччя Березнегуватська громада Миколаївської області працює над розробкою Програми комплексного відновлення (її частини) — процесу, який став можливим завдяки налагодженому партнерству з органами місцевого самоврядування (далі — ОМС) за фасилітуючої підтримки ГО «Проти Корупції». Тож чому ця Програма відрізняється від формальних документів і в чому її досвід може бути важливим для інших постраждалих громад — далі у матеріалі.

Спершу варто зазначити, що необхідність розробки Програми комплексного відновлення (далі — ПКВ) для Березнегуватської громади прямо визначена чинним законодавством. Громада у 2022 році перебувала під систематичними обстрілами протягом дев’яти місяців, частина території була тимчасово окупованою, а масштаби руйнувань є суттєвими. За даними Березнегуватської селищної ради, у громаді пошкоджено або зруйновано 35% житлового фонду та 43% соціальної інфраструктури, зокрема 23 освітні заклади, тоді як 3 — знищені повністю. Саме тому раннє відновлення, відновлення базових послуг і повернення життєдіяльності є для громади критично важливими. 

Крім того, питання відновлення безпосередньо пов’язане з перспективами повернення працездатного населення. Дані, зібрані під час досліджень, показують, що люди готові повертатися за умови покращення безпеки, доступу до медицини, стабільної роботи комунальних сервісів, а також появи можливостей на місцевому ринку праці. У громаді зберігається потенціал для розвитку агросектору, сервісних сфер, освіти й медицини — власне в цьому напрямку працюють ОМС, партнери громади та ГО «Проти Корупції». Саме тому ці чинники інтегровані в пріоритети ПКВ та визначають логіку раннього відновлення.

Відтак експертна команда повністю супроводжує процес відновлення — організовує зустрічі, допомагає структурувати роботу, підтримує громаду в зборі й аналізі даних та забезпечує якість методичного процесу.

Довідково: власне підтримка з боку громадського сектору, а саме ГО «Проти Корупції», тут є ключовою, адже команда працює в громаді не один рік і розуміє місцевий контекст. У у квітні–травні 2024 року експерти адвокатували та допомагали структуризувати цей процес відновлення, а вже у липні 2025-го розпочали його у межах проєкту «Сила відновлення: громадська участь у розвитку Березнегуватської громади» за підтримки МФ «Відродження» та МБО «Фонд Східна Європа». Нині готовність документу становить 60%.

Громада розпочала цю роботу у вдалий момент: саме зараз в Україні оновлюється система планування відновлення і запроваджується реформа управління публічними інвестиціями (УПІ). Це означає, що вхід в цей процес стався не за старою інерцією, а одразу за новими правилами, а також сучасними підходами й практиками розвитку громад. 

Важливо: рішення спираються на дані, узгоджуються з актуалізованою  місцевою та регіональною стратегіями (зокрема пріоритетами ОВА), Планом відновлення, а також з методикою та послідовністю розробки ПКВ. Напрацювання готуються так, щоб відповідати критеріям реформи УПІ та мати шанс на створення працюючого документу, а також підтримку донорськими та державними інструментами.

Методологія процесу: участь усіх стейкхолдерів як фунтамент напрацювань

Як визначено вище, ключовим принципом процесу стала узгоджена робота з облдержадміністрацію під час зустрічі, а також з ОМС й місцевими депутатами/-ками, які рухаються в одному методологічному коридорі. Ще однією принциповою рисою підходу стала партисипація (участь мешканців на всіх етапах) — від дослідження до фасилітації ділогів у населених пунктах. Саме залучення людей стало основою для побудови довіри та спільного розуміння пріоритетів розвитку.

Для цього використовуються різні формати: зустрічі з представниками/-цями бізнесу та місцевої влади, фокус-групи, онлайн-опитування та польові анкетування у населених пунктах (далі – НП) громади. 

Що ще є важливим: польові анкетування проводили залучені 20 мешканців громади, які невдовзі підкріплять зібрані пропозиції напрацюваннями з фасилітованих діалогів у НП. 

У такому комплексному процесі беруть участь представники/-ці різних соціальних груп, отож різноманітність поглядів допомогає сформувати бачення, яке справді можна назвати спільним.

Загалом у межах проєкту нині залучено 247 зацікавлених осіб (якщо говорити за ключові активності), в тому числі й мешканців 41 населеного пункту — показник, що фіксує не лише масштаб участі, а й рівень готовності мешканців громад до співпраці та співвідповідальності.

Соціальне та просторове дослідження як основа проєкту

Поєднання соціологічного та просторового дослідження дозволяє уникнути двох поширених крайнощів: рішень, ухвалених без розуміння середовища, та суто технічного планування, відірваного від реального досвіду людей.

«Наша команда працює з локальним контекстом — від історичної ідентичності та ресурсів території до повсякденних маршрутів мешканців. Саме так формується реалістична й амбітна візія відновлення: не відірвана від потреб, а підсилена потенціалами місця», — експерт з раннього відновлення, Юрій Путря.

Тепер — до даних, які перетворюють намір на маршрут. Ми поставили собі просте, але вимогливе завдання: зрозуміти не «взагалі», а по-справжньому, що людям потрібно першочергово — і чому саме. Для цього провели анкетування з напівструктурованими питаннями у 25 тематичних блоках — від безпеки, освіти й публічних просторів до води, вивезення відходів і первинної медицини. 

Генеральна сукупність — 18 760 мешканців у 41 населеному пункті; фактична вибірка — 182 респонденти з 17 НП. Загалом ми зібрали 976 пропозицій — у середньому 5,4 тематичні відповіді на учасника. Це невипадкова дробова математика: на рівні громади такі масиви дають широту тем і дозволяють побачити повторювані мотиви. Так, вибірка добровільна, тож ми відразу зафіксували обмеження (орієнтовна похибка ±9–12%) і використали дані як якісний фундамент для пріоритизації та формування портфеля проєктів. 

Коли розкладаєш 976 відповідей за напрямами, вимальовується «кістяк» попиту, який складно ігнорувати. На першому плані — інфраструктура/благоустрій (99 пропозицій), освіта (97), безпека (95), ЖКГ/комунальні сервіси (93), медицина (89). 

Це — базові умови повсякденності: йти освітленою вулицею, завести дитину в безпечну школу, мати воду з крана, знати, що «швидка» доїде вчасно і що біля садка є укриття. Цей набір — не перелік «хотілок», а логіка відновлення, в якій база створює каскадний ефект. Латка на дорозі, світло у провулку й регулярний вивіз відходів запускають ланцюжок: менше щоденних втрат часу, більше передбачуваності, зростає відчуття безпеки — а значить, з’являються підстави повертатися додому й планувати майбутнє.

Ця ж логіка пояснює, чому «друга хвиля» — культура, транспорт, публічні простори — звучить трохи тихіше, але стабільно: коли база вирівнюється, увага перемикається на якість життя і соціальну згуртованість. Тут важливо не втратити момент: якщо в перші місяці ми показуємо людям видимі зміни на «базових» точках, громада охочіше стає партнером у створенні скверу, молодіжного простору чи культурного хабу. Так аналітика зустрічається з психологією: короткий цикл результату додає довіри до довших, складніших рішень. 

Географія відповідей додає ще один шар до картини. Найактивніші — Новосевастополь (132 відповіді), Калуга (126), Висунськ (119); середній рівень — Березнегувате (104), Сергіївка (81), Лепетиха (78); поодинокі відгуки — Пришиб (2). Висновок неочевидний, але важливий: активність і пріоритети нерівномірні в просторі. 

Дані самі по собі не ремонтують доріг і не встановлюють ліхтарів. Їхня сила — у вбудованості в логіку ПКВ. У найпростішому вигляді це виглядає так: Input → Activities → Outputs → Outcomes → Impact. На вході — 976 пропозицій, фокус-групи й виїзні розмови; далі — контент‑, частотний і порівняльний аналіз по 25 напрямах; на виході — портфель пріоритетів і «швидких перемог» із технічними описами; результат — підвищена безпека і доступ до базових послуг; вплив — повернення людей та перезапуск локальної економіки. 

Знову ж таки, ця логіка не випадкова: її вимагає і урядова процедура, і здоровий глузд відновлення. До того ж, у нашому випадку початковий імпульс і фасилітацію процесу дали саме експерти громадського сектору — команда «Проти Корупції», яка в громаді не один рік і розуміє місцевий контекст. Це зробило «вхід» у ПКВ — замість бар’єра — дверима, що відчиняються з обох боків: від людей до інституцій і назад.

Ще один важливий рівень — синхронізація з «верхніми» документами. ПКВ не може бути «островом»: вона має бути сумісною зі Стратегією регіонального розвитку до 2027 року й обласними пріоритетами, інакше проєкти зависнуть у погодженнях та конкуренції за ресурси. У нашому підході це розв’язано так: результати опитувань і аналізу «лягають» у цілі «комфортна і безпечна територія» та «згуртована громада з рівним доступом до послуг», а далі — проходять звірку з регіональними рамками й ОВА, щоб бути готовими до донорських і державних інструментів. Саме тому в стартових новинах процесу фігурує й обов’язок комунікувати з обласною владою — це не символічний жест, а частина ланцюжка сумісності. 

Що з цього прямо випливає для мешканців? Насамперед — видимі зміни на короткому горизонті: світло і підсвітка під’їздів там, де це щоденний маршрут до школи чи амбулаторії; регулярний вивіз відходів; базові укриття та безпечні дитячі простори біля ЗЗСО/ЗДО; робоче оповіщення. Це відповідає топ‑попиту громади і створює ту саму «коротку петлю довіри», без якої довгі проєкти виглядають далекими і абстрактними. На середньому горизонті — модернізація водомережі, пілотна термомодернізація кількох публічних будівель, дооснащення первинки, приведення до ладу опорних громадських просторів. На довгому — система управління відходами, інженерний захист, зонування, програма повернення мешканців. Кожен із цих рівнів «прив’язаний» до логічної матриці — з очікуваними результатами, відповідальними, часовими віхами та індикаторами. І це те місце, де співпраця з ОВА та регіональними стратегіями перестає бути декларацією і стає фактором фінансованості. 

На фініші важливо сказати чесно: ПКВ — це марафон, а не спринт. У процесі будуть конкуренція за ресурси, зміни пріоритетів на вищих рівнях, бюрократичні «вузли». Але старт Березнегуватської громади показовий: громадська фасилітація перетворила складну процедуру на зрозумілу дорогу; офіційні рішення виконкому і комунікація з ОВА заклали юридичну основу; а дані, зібрані в анкетуванні, дали зміст і порядок черги. Такі запуски майже завжди масштабуються — саме тому в українських практиках ПКВ наголошують на людиноцентричності, прозорості й просторовій логіці рішень, сумісній із регіональними стратегіями. У підсумку перемагає не той, хто швидше «написав документ», а той, хто перетворив відповідь людей на послідовність рішень — ближніх і дальніх — і пройшов ними до видимих змін на вулиці, у школі, в амбулаторії. 

Матеріал підготовлений у межах Проєкту «Імпульс», що реалізовується Міжнародним фондом «Відродження» та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida).