У громадах, що живуть поруч зі стратегічними об’єктами — атомною чи гідроелектростанцією, — укриття мали б бути пріоритетом. Але моніторинг відбудови у Южноукраїнській громаді, де є АЕС, показав інше.
Зі слів заступниці голови громади, у разі пошкоджень станції громадян мають евакуювати, тож питання з укриттями для них двояке. З одного боку, Закон України не дозволяє продовжувати роботу чи навчання під час повітряної тривоги без наявного укриття, з іншого — у разі надзвичайної ситуації на АЕС чи ГЕС передбачається евакуація, а не перебування в укриттях.
Проте ці сценарії не взаємовиключні. Евакуація потребує часу, координації та ресурсів. Укриття ж — це перша лінія захисту, яка дає змогу перечекати перші години або хвилі небезпеки (радіаційного викиду, затоплення, обстрілу) до моменту, коли евакуація стане можливою. Ба більше, постійні тривоги, атаки БпЛА чи ракетні обстріли — це ризики, які не зникають навіть без аварій на об’єктах критичної інфраструктури.
На щастя, громада не зазнавала руйнувань, та все ж наявність укриттів — обов’язкова вимога. Громада справді вирішує безпекові питання, але чи все гаразд відбудовою — розбиралася моніторингова команда ГО «Проти Корупції».
Три школи — один підхід
Укриття в Ліцеї №1, №2 та №4 облаштували однаково. Це переобладнані підвальні приміщення, часто — колишні тири. Роботи скрізь подібні: шпаклювання, фарбування, плитка, освітлення. Встановили лавки, зробили вентиляцію, подекуди оновили санвузли.
Майже кожне укриття має тільки один вхід, двері — негерметичні. Жодне не відповідає критеріям безбар’єрності. В деяких є генератори, але скрізь встановлені акумулятори TESLA. Зі слів керівниць закладів, фактичної потреби в них у місті немає — через постійне електропостачання від АЕС та ГЕС.
Ліцей №1 імені Захисників Вітчизни
У цьому ліцеї укриття облаштували в колишньому тирі площею 421,3 м². Формально — воно розраховане на 700 людей: 638 учнів і ще один клас із сусіднього ліцею №5. Простір великий, але з одним входом, негерметичними дверима і критичною вентиляцією.
Фільтраційні насоси встановили безпосередньо в зоні перебування дітей. Вони шумні й можуть створити ризик задимлення. Це порушує низку вимог (про це в кінці статті)*.
В укритті є генератор на 7,1 кВт і безперебійне джерело TESLA, подароване закладу. Але використання цього обладнання не тестували — відключень у місті не було.
Санвузли пройшли капітальний ремонт, але залишаються недоступними для маломобільних груп населення (далі — МГН). Дверні прорізи — вузькі, поручнів немає, тактильна навігація — відсутня. Пороги — високі, пандусів — немає. Уся зона — фізично недоступна для людей з інвалідністю.
Відбудова укриття відбувалася за двома проєктами, які стосувалися капітального ремонту санітарних вузлів та поточного ремонту укриття. Саме поточний ремонт укриття здійснювався через процедуру відкритих торгів з особливостями, однак участь у ній взяв лише один учасник. Щодо капітального ремонту, його реалізовано шляхом спрощеної закупівлі, в якій брали участь два учасники.
Санвузли влаштували за 165 100,38 грн, а ремонт укриття обійшовся громаді в 397 824,11 грн. Загалом вартість відбудови складає трохи більше пів мільона гривень.
Капітальний ремонт санітарних вузлів – 165 100,38 грн. Поточний ремонт укриття – 397 824,11 грн. Загальна вартість складає – 562 924,49 грн.
Ліцей №2
У ліцеї №2 ситуація схожа, як у попередньому. Під укриття переобладнали підвальне приміщення площею 300 м². Воно розраховане на 450 осіб, але це при тому, що в закладі є 500 учнів, 5 з них — з особливими освітніми потребами.
Простір поділили на декілька кімнат, зробили ремонт: пофарбували, поклали плитку, змонтували освітлення. Але знову — тільки один вихід, жодного пандусу, вузькі проходи. Усі 4 туалети не доступні для МГН, а вхід до них — занизький.
Єдиним позитивним моментом є те, що підрядник тут маркував сходи жовтим кольором. Людина з порушеннями зору певно відчує себе комфортно, але так буде лише при вході в укриття. Більше для неї нічого не передбачили — ні тактильної мапи, ні індикаторів, ні табличок шрифтом Брайля.
Повертаючись до теми вентиляції, моніторингова група знову побачила, що вона встановлена з тими самими порушеннями, що в ліцеї №1. І знову ж таки, генератор у школі є, однак жодного разу не використовувався. Як він працює — невідомо. Для звіту — він стоїть.
Ліцей №4
Ліцей №4 найбільший за кількістю учнів у громаді: тут навчається 1179 дітей, з яких 10 мають особливі освітні потреби. У червні 2025 року під час моніторингу стану відбудови команда зафіксувала, що заклад не забезпечує достатньої кількості місць в укриттях. Існуюче сховище площею 360 м² вміщує лише 463 особи.
Громада вже розпочала будівництво нової споруди подвійного призначення із захисними властивостями сховища. Вона вміщуватиме ще 500 осіб. Загалом два укриття зможуть прийняти 963 людини, що все одно не покриває кількість учнів ліцею, не говорячи вже про кількість працівників/-ць.
Щодо ремонту найпростішого укриття, його зробили стандартно, як і в попередніх закладах. Крім подібної ситуації з влаштуванням вентиляції є й інша: в укритті значну частину підлоги покрили плиткою. Замість більш функціональних чи дешевших рішень — декоративний компроміс.
Приміром, вартість влаштування бетонної підлоги обійшлася б в рази дешевше (мал. 1).
Втім, Південноукраїнська громада не бідна, адже увійшла до десятки найспроможніших громад України у 2025 році. Якщо ж в укриттях змогли влаштувати “елітну” підлогу, то чи не дуже було б затратно подбати про безбарʼєрність? Наприклад, ціна підйомної похилої платформи для маломобільних людей вартувало би всього 100 – 200 тисяч гривень.ʼ