Ще рік тому управління публічними інвестиціями для багатьох громад виглядало як технічний лабіринт: таблиці, системи, формальні переліки об’єктів. Сьогодні в Березнегуватській, Широківській, Селищанській та Коблівській громадах цей підхід тріщить по швах. Наш проєкт запустив процес, у якому інвестиції перестали бути «внутрішньою справою чиновників» і перетворилися на поле для управлінських рішень, публічної розмови й відповідальності.
Від «списку об’єктів» до логіки рішень
Найпомітніша зміна — у мисленні органів місцевого самоврядування. Посадовці почали дивитися на інвестиційні проєкти не як на перелік будівель чи ремонтів, а як на відповіді на конкретні проблеми громади. У центрі з’явилася логіка «проблема — рішення — результат», а разом із нею — чіткі ролі та відповідальність при формуванні інвестиційних портфелів і роботі з системою DREAM.
Цей зсув одразу дав практичний ефект. Березнегуватська та Коблівська громади сформували єдиний інвестиційний портфель і завантажили до DREAM 18 проєктів. Два з них уже отримали фінансування. Це не випадковість і не «везіння», а наслідок якіснішого планування й розуміння правил гри.
Не менш важливо: громади почали сприймати комунікацію з мешканцями як частину управління, а не як додатковий тягар. Інвестиційні рішення вийшли в публічний простір — із поясненнями, аргументами й відкритими питаннями.
Громадськість перейшла від емоцій до даних
Зміни торкнулися не лише влади. Громадські організації та активні мешканці перестали обмежуватися загальною критикою «все не так». У хід пішли дані. DREAM, Prozorro, BRP стали інструментами щоденної роботи — для аналізу, моніторингу й підготовки обґрунтованих запитів до ОМС.
Громадськість почала ставити незручні, але точні питання: чому цей проєкт у пріоритеті? як він вписується в плани розвитку? які дані лежать в основі рішення? У відповідь з’явилися публічні обговорення, консультації та ініціативи, що базуються не на припущеннях, а на цифрах і логіці планування.
Кількість звернень і пропозицій зросла, але разом із нею зросла і їхня якість. Це вже не шум — це участь.
Навчання, яке змінює поведінку
Круглі столи й навчальні заходи стали простором, де громади не просто «слухали експертів», а переосмислювали інструменти управління. Стратегічні плани просторового розвитку перестали виглядати формальною вимогою «для галочки» й почали працювати як інструмент розвитку. Учасники чітко побачили зв’язок між якістю даних у системах і шансами громади на залучення ресурсів.
Окремо посилилося розуміння персональної відповідальності: хто саме ухвалює рішення, хто наповнює системи, хто відповідає за результат. Цей момент часто стає вирішальним — без нього жодна реформа не працює.
Що залишиться після проєкту
Аналітичні дані показують: понад 60% респондентів уже готові до співучасті. У межах проєкту ця готовність перестала бути абстрактною і почала втілюватися в діях — нових практиках, партнерствах і управлінських рішеннях.
Проєкт не «навчив працювати з системами». Він допоміг громадам подорослішати інституційно: побачити управління публічними інвестиціями як спільний процес влади й громадян, де якість планування напряму впливає на відновлення, розвиток і довіру.
І саме в цьому — його головний результат. Не в кількості заходів і не в обсязі звітів, а в тому, що громади почали діяти інакше.